Смешко: У Росії є дві підготовлені стратегії: одна військова, а інша – вибух всередині України

Війна між Україною і Росією – це конфлікт демократичної євроатлантичної і авторитарної євразійської цивілізацій, сказав кандидат у Президенти України Ігор Смешко.

22 вересня 2016 року нинішній кандидат у Президенти України, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник Ігор Смешко брав участь у засіданні Академії політичних наук. Говорив про політику, демократію та війну. Його слова лишаються актуальними і сьогодні. Публікуємо повну версію виступу:

Це не просто війна між Україною і Росією, це конфлікт двох цивілізацій – демократичної євроатлантичної і авторитарної

– Якщо ми не починаємо займатися політикою – політика починає займатися нами. Хотів би привести слова Ейнштейна. За декілька місяців до смерті, його запитали, чому він ніколи не брав участі у політичному житті? Він відповів: я цього ніколи не робив, бо не знаю більш складної науки, ніж політика і політологія. Дійсно, це наука про людей, про дуже складний механізм держави і соціальну взаємодію всередині. На жаль, брак політичної культури стає дуже страшною річчю в суспільстві.

В першій статті Конституції зазначено, що України є демократичною країною. Але ми прекрасно розуміємо: ніяких правдивих інститутів демократії у нас за 25 років не створено. Наш устрій більше нагадує феодальне правління. Ми обираємо президента, він формує вертикаль і має в своїх руках всі важелі впливу. Хоча де-юре відповідальність за його повноваження розмита по цілій низці державних інституцій.

Зараз ми знаходимося в стані війни з РФ. Ще в квітні 2014 року я говорив в інтерв’ю Le Figaro: це не просто війна і конфлікт між Україною і Росією, це конфлікт двох цивілізацій – євроатлантичної і російської. РФ являється євразійською цивілізацією з авторитарною формою правління, де ніколи не було демократії.

Два Майдана в Україні показали: у нас є активне громадянське суспільство, яке здатне зупинити диктатуру, але ще не здатне побудувати демократію. Це пов’язано з тим, що у нашої політичної еліти бракує відповідного рівня політичної культури. Подивіться на наш парламент, на освіту і практичний досвід наших законотворців і вам стане зрозуміло, чи здатні вони закладати фундамент для побудови демократії.

Необхідна умова побудови демократії – наявність близько 50% середнього класу

Близько 10 років я жив у країнах, де є реальна демократія – США, Німеччина, Швейцарія. Демократія має свої сталі закони. Наприклад, необхідна умова побудови демократії – наявність критичної маси, близько 50%, середнього класу. Середній клас – це дрібні і середні власники, а також науковці, педагоги, лікарі, високо кваліфіковані працівники. Люди з хорошими знаннями і високими зарплатами. Плюс відповідний рівень політичної культури громадянського суспільства, інакше суспільство буде обирати до влади клоунів, акторів і шахраїв.

Друге правило демократії – це пропорція. В демократичних державах основні повноваження передані на міста. Це піраміда, основою якої являється місцеве самоуправління. За центральною владою лишаються тільки ті важелі, які є загальнонаціональними.

Третє правило – стабільність демократії. Зокрема, це чіткий розподіл трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої і судової. При чому, не просто розподіл, а введення кримінальної відповідальності за спробу узурпації двох інших гілок влади. В правилах стабільності демократії ще є чіткий законодавчий розподіл влади у всіх держаних інституціях між політично призначеними людьми і безпартійними професіоналами. Останніх має бути близько 90%, а політичні призначенці не мають втручатися в їх справи. Це заборонено законом.

На кінець, демократія – це існування двох політичних ідеологічних партій, які абсолютно поділяють правила демократії і відрізняються тільки консервативним і ліберальним напрямком діяльності. Чому партій має бути дві? Бо потрібна активна і справжня опозиція.

Вже у 2007–2008 році професіоналам було зрозуміло: Росія готує підготовку до силового нападу

На жаль, в Україні громадянське суспільство випередило політичні еліти років на 10–15. По великому рахунку, можливо, інакше і не могло бути. Україна не мала прикладів демократичних форм правління і сталих форм до того. Але навіть це дуже занепокоїло і налякала російське керівництво, особливо у 2004 році. Сигнали про те, що РФ не може дозволити собі існування успішної, демократичної України почали дуже активно поступати вже з 2005 року. Вже у 2007–2008 році професіоналам було зрозуміло: Росія готує підготовку до силового нападу.

Росія нормально сприймала успіх поляків, прибалтів і угорців. Але ви прекрасно розумієте, що значить для них успіх України. Фактично Бухарестський саміт НАТО, який відмовив Україні в членстві в НАТО, дав зрозуміти керівництву РФ: Захід воювати і захищати Україну не буде. Після цього був відомий вислів президента РФ Володимира Путіна про те, що "ми виграли війну і без українців".

Це була наруга над історією. В ті часи Україна фактично на три місяці затримала напад вермахту на Москву. Три мільйони українців загинуло тільки з Червоної армії, чотири мільйони цивільного населення. Це заява Путіна була початком інформаційної війни і підготовки свого суспільства до активних бойових дій на території України. Пізніше була мюнхенська заява Путіна про те, що "Україна – це недокраїна". Які ще фактологічні ознаки могли бути для того, щоб зрозуміти в 2007–2008 роках: РФ готує воєнний варіант?

З військової точки зору це була авантюра. Те, що зробила РФ на стратегічному рівні – початок дезінтеграції Росії. Спроба країни з 140-мільйонним населенням, яка має приблизно 150-тисячну армію в сухопутному компоненті, захопити націю в 45 мільйонів в центрі Європи… До Києва можна дійти, але як потім вийти? Безумовно, сильний компонент РФ – це військово-повітряні сили. Цей компонент у нас, на жаль, набагато слабкіший. Але два роки війни призвели до того, що ми маємо нормальні оперативні резерви. Застосування Росією авіації значитиме скинути маску перед світом і стати агресором.

У Росії є дві підготовлені стратегії: одна військова, а інша – вибух всередині України

У разі повномасштабної війни будуть величезні втрати з нашого боку, хоча у Росії також. Вирішення цього конфлікту військовим шляхом може стати поштовхом до третьої світової війни. Хоча у Заходу немає жодної стратегії. Однією з причин того, що вийшло: євроатлантичну цивілізацію не можна порівнювати у економічному чи військовому плані з РФ. Але там є слабка річ: немає єдиної стратегії і єдиного керівництва. У Путіна дуже "коротка рука" і дуже швидка процедура прийняття рішень, у НАТО цієї короткої процедури рішень немає.

Ситуація загрозлива, але відповідь з боку України може бути тільки одна. У військовому плані нам відвоювати окуповані території не вдасться. Втрати, потенціал – незрівнянні. Але ми можемо побудувати дійсно демократичну державу з верховенством права. Яка буде економічно розвинена, з європейським рівнем життя. Це буде "ефект Берлінської стіни", багато людей будуть хотіти перелізти сюди з того боку. І тут все залежить виключно від політичної культури нашого суспільства.

Саме політична культура повинна давати нам можливість обирати, не популістів, а нові політичні обличчя. При чому, нові політичні обличчя – це не фізичний вік. Подивіться зараз на наш Комітет з питань оборони безпеки. Назвіть там кадрових офіцерів чи генералів, які могли б викликати міністра оборони і запитати: який компонент у нас повинен бути сухопутних військ, військово-повітряних сил, військово-морського флоту, яке озброєння?

Це повинні робити професійні люди. Як людина без необхідної освіти і досвіду може контролювати виконавчу гілку влади по укріплення нашої оборони? На Заході до професійних кадрів відносяться, як до національного надбання. Крім того, повинен бути розподіл: що роблять професіонали, а що – політичні призначенці. І це треба пояснювати, наш народ, на жаль, цього не знає.

У Росії є дві підготовлені стратегії: одна військова, а інша – вибух всередині України. Це дискредитація вищих органів нашої держаної влади. Доведення до суспільства шляхом інформаційної війни, що ці еліти не здатні управляти державою, вони корумповані. І підготовка третього Майдану, але з цією зброєю, що є на руках у людей, з наявністю формувань у нашій країні… Ви розумієте, хто виграє від третього Майдану? Той, хто виграє, знаходиться за кордонами нашої країни. Це теж потрібно пояснювати суспільству. І це теж політика і політологія.