Смешко про боротьбу воєнної розвідки з СБУ та її схемами з продажу зброї

Кандидат у Президенти України Ігор Смешко розповів, що у 90-х роках керівництво Служби безпеки України намагалося зруйнувати його репутацію.

15 лютого в ефірі "Громадського радіо" кандидат у Президенти України, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник Ігор Смешко розповів про боротьбу воєнної розвідки з СБУ та її схемами з продажу зброї:

– Моя біографія складалася в 1991—2005 рік переважно в будівництві воєнної розвідки незалежної України, яка не існувала у нас з отриманням Україною незалежності. Вона проходила в прихованій боротьбі з керівництвом СБУ, тому що воєнна розвідка досить активно взаємодіяла із західними спеціальними службами, передусім у боротьбі з незаконним обігом зброї, контрабандою, міжнародною організованою злочинністю, корупцією на вищих щаблях влади.

Відомий факт, що я мав відношення і до того, що Павло Лазаренко отримав свій термін в США, тому що згідно з дорученням президента забезпечував взаємодію між прокуратурою і Федеральним бюро розслідувань. Як ви думаєте, це повинно було викликати зворотну реакцію, особливо коли в керівництві Служби безпеки керівники, які говорили, що Семен Могилевич такий же великий підприємець, як Форд, дружба з ним — нормальні речі? Усі звинувачення в мою сторону були створені, щоб знищити не тільки мою репутацію, а й репутацію всіх моїх офіцерів. Це робило колишнє керівництво СБУ, яке і взаємодіяло з ватажками міжнародної організованої злочинності та мало можливості для цього. Це керівництво середини 90-х і до 2002 року.

В усіх країнах світу розвідка і контррозвідка мають певні тертя. Вони виконують дві різні функції спецслужб, але особливістю України було те, що в 1991 році в нас не було зовнішньої контррозвідки взагалі. Воєнна розвідка взагалі не мала зовнішньої розвідки. Три військові округи, які в нас були, вони мали оперативно-тактичний рівень. Стратегічну зовнішню розвідку створювали з нуля.

Фактично, я прийшов працювати у спецслужби тільки у 1991 році. Жодного відношення до спецслужб Радянського Союзу я не мав. З перших днів Служба безпеки, маючи у своєму складі розвідувальне управління, мала на меті стримати монополію не тільки в контррозвідці, але і у розвідці. Дуже багато в плані законодавства зробив на керівній посаді Євген Кирилович Мачук, але в 1994 році він пішов з цієї посади. Всі хто працював після нього і до 2003 року підгримували концепцію, що зовнішню розвідку має вести лише СБУ. Ця монополія в одних руках, особливо коли вона контролювала торгівлю зброєю, призводила до скандалів в 90-х роках пов’язаних із торгівлею зброєю. Фактично, єдиним опонентом в ті часи була воєнна розвідка. Вона не мала права займатися діяльністю на території України, але бачила за кордоном наслідки і хто цим займається. Тому з’явилась інформаційна компанія не тільки проти мене, а й проти керівництва військової розвідки тих часів.

Повну версію інтерв’ю можна переглянути тут.