Смешко: Порошенко призначав мене радником, щоб показати Заходу, що "бере професіоналів"

Кандидат у Президенти України Ігор Смешко сказав, що направляв чинному Президенту Петру Порошенку з десяток доповідних з пропозиціями покращення роботи сфери безпеки і оборони країни під час війни, але жодної відповіді від нього не отримав.

Перший військовий аташе незалежної України в США та Швейцарії, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник, кандидат у Президенти України Ігор Смешко в інтерв’ю "Українській правді" розповів про стосунки з чинним Президентом України Петром Порошенком:

– Ви трохи більш ніж чотири роки працювали радником чинного Президента Петра Порошенка…

– Ні, це неправда. Що значить "працював"? Три місяці я був штатним радником, я багато про це вже говорив.

– Які у вас стосунки з чинним Президентом?

– Які можуть бути стосунки з людиною, яка під час війни тебе, кадрового офіцера, запрошує й пропонує відновити роботу Комітету з питань розвідки? Мовляв, "ви двічі очолювали – беріться". Як офіцер мав відповісти? "Із задоволенням!". Але вранці наступного дня, не консультуючись зі мною, президент видає указ про те, що мені в тижневий термін треба представити проект положення, проект складу комітету, який "працюватиме на громадських засадах". Комітет з розвідки – на громадських засадах? Це нісенітниця! Треба ще було зазначити, що засідання проходитимуть перед телекамерами ЗМІ агресора. Далі я за три місяці пишу три варіанти відновлення роботи комітету. У підсумку Президент не підписує жоден із них.

– На вашу думку, чому?

– Це треба у нього спитати. Я думаю, йому потрібно було перед Заходом показати, що "бере професіоналів". А це було перед виборами до парламенту [у жовтні 2014 року].

Мене зняли з посади нествореного комітету в той день, коли директор Національної розвідки США, генерал Джеймс Клеппер прилетів до Києва, аби зустрітися зі мною особисто. Ми були знайомі з ним ще з часу моєї служби у Вашингтоні. Після цього я написав рапорт про звільнення з посади радника. Але мене лише перевели поза штат.

Поза штатом, фактично волонтером, я упродовж майже трьох років направив Президенту з десяток доповідних з пропозиціями покращення роботи сфери безпеки і оборони України під час війни. Жодної відповіді від нього не отримав. Мені вдалося вплинути на рішення президента лише один раз – коли він збільшив фінансування воєнної розвідки. Тоді перед засіданням РНБО йому на стіл поклали мою доповідну про те, що воєнна розвідка тактичного рівня, яка воює та зазнала втрат близько 200 загиблими, всі ці роки отримувала грошове забезпечення на 70% менше, ніж пересічні Збройні Сили чи Національна гвардія.

Тому, коли кажуть "чотири роки був радником" – це перебільшення. Радником можна бути лише тоді, коли людина хоче дослухатися до твоїх порад, коли ви зустрічаєтесь і справді радите.

Повну версію інтерв’ю можна прочитати тут.