Горбулін: Смешко, незважаючи на політичні вітри, завжди відстоював виключно українські інтереси

Фото: niss.gov.ua

Академік, секретар РНБО України (1994–1999), директор Національного інституту стратегічних досліджень (2014–2018) Володимир Горбулін сказав, що неодноразово чув він зарубіжних колег думки про нинішнього кандидата у Президенти України Ігоря Смешка, як про професіонала, з яким можна мати справу й словам якого можна довіряти.

У виданій в 2012 році книзі Віктора Смєлова "Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки…", опубліковані слова академіка, секретаря РНБО України (1994–1999), директора Національного інституту стратегічних досліджень (2014–2018) Володимира Горбуліна про кандидата у Президенти України, екс-начальника Головного управління військової розвідки Міноборони, колишнього голови Служби безпеки, Надзвичайного і Повноважного Посла, доктора технічних наук, генерал-полковника Ігоря Смешка:

"…У 1995 році військовий аташе України в США Ігор Петрович Смешко був призначений Головою Комітету з питань розвідки при Президентові України. На той час, після трирічної успішної роботи у Вашингтоні, він вже мав достатньо високий авторитет у військових і урядових колах США. В подальшому – незалежно від посад, які обіймав Ігор Петрович, – серед зарубіжних колег неодноразово доводилось чути і під час офіційних переговорів, і під час кулуарних бесід думку про Ігоря Смешка як про професіонала, з яким можна мати справу й словам якого можна довіряти…

Його бачення проблем українського розвідтовариства, що існували у той час, а також шляхів його становлення й розвитку багато в чому збігалося з моїм. Багато хто нас вважав однодумцями. Я підтримував ініціативи Ігоря Петровича й допомагав, наскільки це було можливо, в нелегкій справі їх практичного втілення. Цілком щиро він прагнув у той час створити ефективну систему забезпечення вищого українського керівництва достовірною інформацією. Багато що у цій справі, завдяки його наполегливості, принциповості й організаторським здібностям, тоді вдалося… Однак така діяльність, спрямована на те, щоб у сфері інформаційного забезпечення вищих посадових осіб не було безконтрольних монополістів, зустрічала відчайдушний спротив. Занадто високою була для деяких "ціна питання". В кінці 90-х років опоненти Смешка домоглися його звільнення з посади голови Комітету з розвідки, а буквально через рік був ліквідований і сам цей комітет. Ще через рік Смешко був звільнений і з посади начальника воєнної розвідки. Запобігти усьому цьому мені, на жаль, не вдалося…

Коли почався т. зв. "кольчужний скандал", я підготував для президента список офіцерів СБУ і ГУР Міноборони, яких, на мій погляд, доцільно було б задіяти для протидії цій антиукраїнській кампанії. Першим у цьому списку був Смешко. Президент дав добро і, як виявилось, не помилився. Повернення Ігоря Петровича на керівні позиції в системі спеціальних служб України було вельми успішним, і невдовзі він очолив провідну спецслужбу країни – СБУ. Його діяльність на цьому посту також заслуговує, на мій погляд, високих оцінок. І з точки зору тих реформ, які він почав втілювати в життя, і з урахуванням тих численних небезпек і ризиків, яких, завдяки діяльності очолюваної ним СБУ, країні вдалося уникнути…

Недоброзичливців, однак, у Смешка завжди вистачало. Причому, якщо в кінці 90-х вони звинувачували його у надмірній, нібито прозахідній орієнтації, то лише через декілька років, з їх подачі, він став уже нібито надмірно проросійським… Мета зрозуміла – на фоні певної політичної кон'юнктури, що превалює, і, відповідно, посилення впливу на Україну того чи іншого впливового зовнішньополітичного гравця, викликати недовіру й до самого Смешка, й до його реформаторської діяльності. Ігор Петрович же, незважаючи на політичні вітри, що панували, завжди відстоював виключно українські інтереси…"

Повну версію книги "Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки…" можна прочитати тут.